?

Log in

No account? Create an account

[sticky post] Всі корисні записи

Сімейна освіта:
Початок розвитку навички письма

Творчість:
Змішування кольорів
Перше малювання. Микита

Ігри:
Послідовність стрибків
Ігри з листям
Гра на знаходження відмінностей та спільного
Ігри на ходу
Співають всі
Гра можна/не можна
Блоки Деньеша
Лего Дупло. Будуємо по черзі

Монтессорі. Практика:
Маленький столик
Розвиток вплетений в життя
Речі на своїх місцях
Середовище для розвитку мовлення. Підготовлений дорослий.

Монтессорі теорія:
Підготовлений дорослий
Свобода чи обмеження
Повага до дитини
Запросити дитину в своє життя
Поглинаючий розум
Розвиток мозку
Розвиток дитини від народження до 6 років
Монтессорі та Теорія Прив‘язаності
Не робіть за дитину те, що вона може зробити сама

Монтессорі середовище
Організація творчих матеріалів
Дитячий стілець

Ньюфелд
Будь добрішою
Емоції мами новонародженого
У пошуках альфи
Плоди розвитку
Як виховують сміливих
Рівні прив‘язаності та їхня роль у стосунках з дитиною
Про важливість того, як сприймають наші стосунки з ними наші діти

Їжа:
Завдання для супу з гречкою

Свята:
День народження Михасі. 6 років
Новорічне свято 2-3 роки
День народження Михасі. 2 роки
Подарунки рідним на новий рік. Михасі 1 рік
Михася 1 рік
У нас вже є сімейна традиція святкування днів народжень. Квести. Хоча квести – це поки що голосно сказано, скоріш просто набір завдань на одну тему.

Михася тепер вже кожного разу чекає що на його день народження буде «квест». Причому останні два роки у нього по два свята. Одне я вигадую для нашої родини на сам Лего народження і одне для всіх гостей на вихідний день, коли ми святкуємо.

Вигадати таке свято зовсім не складно. Головне визначитися з темою свята. В цьому році на сам день народження тема була пожежники.

Далі треба вигадати 3-4-5-6 різних цікавих завдань на цю тему. Михасі я зазвичай готую 6 завдань, я знаю що для нього це і не багато, і не мало.

Частину завдань я роблю активні ігри, частину щось спокійне, інтелектуальне, творче. Дуже добре якщо можна долати якийсь експеримент чи щось інше дивовижне. Можна після кожного задання знаходити якісь «ключи» чи підказки до місця подарунків. Можна просто їх якось об’єднати.

Цього разу у нас було тренування пожежників.

🔥коли пожежники зібралися, я видала їм каски зроблені з паперу (ми отримали їх якось під час справжніх змагань пожежників на Хрещатику)

🔥перше завдання на увагу. У мене було дві хустинки різного кольору. Коли я піднімала одну хустинку, треба було плескати в долоні, іншу – тупотіти ногами.

🔥далі забратися по драбині. Але не по справжній, але намальованій. Кожна щаблина – загадка на пожежну тему. Михася відмічав кожну загадку на драбині поки не дістався на гору

🔥активні ігри. Носили відрами воду з однієї миски у ванній у миску на кухні

🔥потім в миску на кухні я запустила паперові вогники і Михася «гасив» їх пульверизатором

🔥далі невеличкий експеримент. Поставили свічку в тарілку з водою. Накрили свічку вазою і через деякий час рівень води у вазі став значно більшим, ніж рівень води у тарілці

🔥і на останок невеличка творчість. Зробили з Мішуткою такі крутилки: з одного боку намалювали пожежника, а з іншого вогонь. Приклеїли на паличку – крутиш і наче пожежник гасить вогонь. Чесно кажучи не дуже схоже 🙂 але малювати й робити було цікаво

🔥потім я оголосила найскладніше завдання для пожежників і винесла мафін зі свічками, які Михася легко загасив 🙂

🔥 наостанок треба було знайти подарунки. Ми з Толіком просто казали «холодно-тепло». Теж, можна сказати, продовження пожежної теми.

Підготовка до свята зайняла багато годин хвилювання, але, насправді, на підготовку пішло менше години.

Більшість ідей або просто спадають на думку, або знаходяться в Гугл, Пінтерест, Фейсбук, Інстаграм по ключовим словам та тегам.

Маленький столик

Маленький столик

Давно не писала нічого практичного з Монтессорі підходу. Теорія – це звісно класно, але подивимося й трохи на практичну сторону системи.

Завдяки Марії Монтессорі взагалі з’явилися на світ дитячі меблі. До неї не надто переймалися питаннями відповідності зросту дітей та меблів. А зараз, звісно, вибір дитячих меблів колосальний. І вони дійсно так спрощують життя дітей.

От, наприклад, маленький стіл.

В якийсь момент Микита дуже зацікавився тим, як я готую їсти. Але робити все з ним на руках просто не можливо. З Мішуткою ми активно використовували драбинку-сходинки, які приставляли до кухонних поверхонь, столику у нас тоді не було. З Микитою це не зручно, він одразу тягнеться до чайнику, зарядних пристроїв та інший відволікаючих речей.

Я стала готувати сніданок за цим маленьким столиком. Чищу та нарізаю овочі, Микита спостерігає, викидає шкірки в смітник, протикає кабачки пластиковим ножиком, їсть авокадо, робимо з ним разом омлет, він все перемішує. І наші ранки стали в сто разів спокійніші, він тепер не вішається мені на ноги, не проситься на руки.

В цьому столику піднімається стільниця і в середину дуже зручно ставити ємності з тістом. Микита дуже активно все перемішує, але миска не перевертається.

Також я ставлю в середину миску з водою, в якій можна мити овочі та фрукти.

В середині ми також з хлопцями граємо сенсорними матеріалами: тістом для ліпки, піском, водою.

А ще Микита їсть за цим столиком. Він може в будь-який момент сісти та встати. Це неймовірно зручно. За високим стільцем він не хоче сидіти, бо не може з нього самостійно вилазити. А тут краса.

Також цей столик залишається Мішуткіним місцем для творчості, хоча все частіше він обирає наш високий стіл, щоб Микита йому не заважав.

Але, в будь якому випадку, столик цей – наш великий помічник
Вигадала сьогодні Мішутці швидку гру.

Намалювала крейдами послідовність стрибків.
Як бачите, тут у мене є певний ритм: дві ноги, одна права, дві ноги, одна ліва і так далі все повторюється.

І навіть попри це Михасі було ну дуже важко стрибати. Було видно скільки зусиль у нього пішло на ці стрибки.

Можливо через це, погоріли ми в неї всього дві хвилини :) А потім Мішутка намалював послідовність стрибків для мене. Його послідовність без усіляких повторень, тому ще складніше. Пострибала я, і він після мене ще разок пострибав.

Але ідея хороша. Тепер треба буде повторити і одразу запропоную його намалювати послідовність і для мене. Так виходить двічі більше стрибків.

Будь добрішою

Дивовжно спостерігати як через піклування дітками я починаю більше піклуватися собою. Причому це відбувається не спеціально й не через зусилля волі, а природнім чином в моменти, коли я зовсім цього не очікую.

Чомусь мені подумалось про Божу заповідь любити іншого як самого себе. Минулої неділі почула уривок проповіді, де священик казав що немає заповіді любити себе, а саме любити іншого як самого себе. Ці слова чомусь дуже запам‘ятались мені, напевно не даремно.

Раніше я часто нервувалась та дратувалась в найрізноманітніших ситуаціях з Мішуткою. Михася пив кефір та перевернув чашку. Вийшли з дому і в транспорті він сказав що хоче в туалет. Йде по вулиці й постійно перечипляється через все. Кричить там, де можна було б реагувати спокійніше. І ще багато, багато всього.

А потім я раптом подумала: будь добрішою. Всі ці ситуації абсолютно нормальні, це дитина, це емоції, це помилки, які навіть ми, дорослі, постійно припускаємося. Будь добрішою.

І раптом мені стало легше сприймати не ідеальні ситуації. Так, таке буває. Я перестала докоряти Мішутці, перестала ставити риторичні питання або ж додавати «ну я ж казала». Звісно, у мене не завжди це виходить. Але наскільки це змінює стосунки з дитиною! Дуже сильно. Дитина перестає очікувати чергового невдоволення й легше сприймає власні помилки й власну неідеальність.

І тут раптовий бонус і мені. Якось ввечері подивившись у вікно на дітей на майданчику я почала автоматично в думках сварити себе «ось інші діти гуляють, а ти, горе мати, сьогодні дітей і на пів години не вивела чистим повітрям подихати». І так далі, про корисність прогулянок і про мою неспроможність в ролі мами.

І раптом я чую цей голос в голові. «Будь добрішою». Чесно кажучи, у мене аж сльози навернулися від неочікуваності. Звісно, я купу разів чула та читала про те, що треба себе любити і бути добрішою до себе. Але тепер я це відчула. «Будь добрішою. Так, ти сьогодні не встигла вийти на вулицю з дітками, адже ти весь день прибирала і готувала їсти. Сьогодні не вийшло, буде завтра, буде новий шанс і нова спроба. Будь добрішою».

Я не знаю чий це був голос. Раніше я його не чула :) Але це було прекрасно! Я хочу щоб мої діти чули саме це і в їхніх головах.

Tags:

На семінарі про психологічну стійкість в Києві Гордон Ньюфелд наводив приклад кішки, яка після народження кошенят втрачає свою грайливість. А коли ми бачимо, що кішка знову стала грайливою, то можемо бути спокійні за неї, значить вона адаптувалася до свого нового стану.

З аудиторії пролунало дуже цікаве питання про цей приклад. Якщо кішка втрачає свою грайливість, то не логічним буде така сама поведінка й мам, після народження дітей? І Гордон Ньюфелд розповів про важливість абсолютно всіх емоцій після народженя дитини.

В нашій культурі, нажаль, немає розуміння важливості сліз в процесі адаптації. Але ж народження дитини - це неймовірні зміни і в житті, і навіть в тілі мами. Не можливо адаптуватися до таких змін миттєво. Не можливо перемкнути себе з ролі вагітної на роль мами й почати спокійно займатися мамськими справами. Дуже важливо відсумувати, відплакати, відчути всю серйозність змін й прийняти те, що життя ніколи не буде таким, як раніше, що разом з цим неймовірним надбанням йдуть і значні втрати.

Якби наша культура розуміла все це, то у нас були б певні ритуали, де мама могла б усвідомити грандіозні зміни, виплакати їх та адаптуватися до нової ролі. Але їх немає. Натомість мами дуже часто відчувають провину за свої негативні емоції. Вони відчувають тиск від оточуючих й намагаються безперестанно радіти новій дитині. Але так не буває. Наші гормони, наші емоції так не працюють. За відчайдушніми спробами відчувати постійне щастя й піднесення від народження власної дитини приходить вигорання та післяпологова депресія. Адже депресія - це коли емоції перестають рухатися. Ми не дозволяємо собі сумувати, але сум є. Ми просто не даємо йому вийти. А він блокує й всі інші емоції.

Тому давайте створювати нові традиції. Давайте підтримувати мам новонароджених. Давайте розповідати їм про важливість і нормальність всіх їхніх емоцій. Давайте стійко приймати їхні сльози, а не намагатися перемикати матусь на позитивне бачення. Щастя від народження нової дитини, від нового життя не змусить себе довго чекати коли будуть виплакані всі сльози. А тому давайте просто будемо поруч, будемо слухати, будемо ділитися власним схожим досвідом і давайте будемо легалізувати сльози.

І на останок ще одна думка від Гордона Ньюфелда. Точніше відповідь на ще одне питання. Люди часто переживають за те, що якщо почнуть плакати, то потім не зможуть спинитися. Бояться що сльози будуть приходити знову і знову. Насправді сльози дійсно приходять до нас не раз і не два. І мами новородденних наврядчи зможуть виплакати всі свої сльози за один раз. Але не треба боятися плакати ще і ще, наш мозок сам знає що і скільки йому потрібно. Але сльози працюють, вони тут для чогось, у них є справи. А значить після виконання своєї роботи, вони підуть. І ми не будемо плакати постійно. Хоча спочатку й може здаватися що сліз у нас стільки, що й за все життя не виплакати. Ні, процес адаптації не змусить себе довго чекати, а з ним прийде і спокій, і впевненість, і таке бажане відчуття щастя.

Tags:

У пошуках альфи

Коли я тільки дізналась про важливість правильної ієрархії у стосунках з дитиною, то почала активно шукати свою альфу, але одразу пішла дещо хибним шляхом. Хоча розумію що це теж мої емоції та мій досвід, і це теж треба було пережити. Проте зараз я рада що моє розуміння щодо того, що значить бути альфою значно змінилось, розширилось та набуло потрібної глибини.

Адже якщо подивитися на це поверхнево, то що одразу приходить на думку? Альфа – головний, його мають слухатися, він керує, а всі роблять те, що він каже, ніхто не суперечить йому, а будь-яке противлення має бути одразу задавленим. Більш того, будь-які неслухняні діі дитини чи сумніви в тому, що ти є авторитетом і тебе поважають, одразу викликають море негативних емоцій.

І на цьому етапі можна уявити зображення двох баранів, які вперлися один в іншого своїми рогами й ніхто нікуди не рухається. Саме така ситуація часто і відбувалась у нас вдома: Михася не слухався, я давила, обурювалась, сердилась та намагалась «проламати» супротив. Відчувала бажання показати хто тут головний, вимагала від сина руху в потрібному мені напрямку й гри за моїми правилами.

Нічого з цього не вийшло. Вже зараз я розумію наскільки це неправильний шлях по відновленню правильної ієрархії. Адже в цьому випадку я зовсім забувала про головну мету - стосунки! Метою танцю альфа/залежний є створення глибоких, безпечних стосунків, в яких дитина може відпочивати від роботи та витрачати свою енергію на дослідження світу та себе, на розкриття свого природнього потенціалу.

І тут нам на допомогу приходить інша картинка. Картинка впевненого та спокійного капітана корабля. Саме він – втілення спокою та впевненості, відповідальності та піклування. Його люди слухаються його не через страх чи розпач, а завдяки вищенаведеним якостям. Завдяки тому, що він піклується. Він робить зі своєї сторони все для своєї команди, а команда автоматично слідує за ним, падає в залежність, в хорошому сенсі цього слова. Команда корабля знає що капітан завжди буде на своєму місці, він не віддасть свою відповідальність та свої повноваження нікому, не відступить перед проблемами та негараздами. Його авторитет – це не просто назва його посади та ролі, це те, що він здобуває кожним своїм рішенням та з кожним кроком, який він робить з дня у день.

Звісно капітан – це лише приклад. Якщо подумати, кожен з нас може пригадати приклади справжньої дбайливої альфи у нашому житті: керівника на роботі, якого хочуть потішити всі підлеглі, вчителя, якого слухав весь клас, хоча він ніколи не підвищував свій голос, або ж бабусі, яку знав весь двір й кожен постійно чимось допомагав.

Такі приклади дають правильні відчуття, які розставляють правильні пріоритети у спілкуванні з дитиною. І, здавалося б, дивовжним чином, коли ми перестаємо думати про свою альфу, а більше думаємо про дитину, її відчуття, її потреби, її комфорт, – все стає на свої місця і активуються потрібні інстинкти і у нас, і у наших дітей.

Tags:

Система Монтессорі складається з трьох складових: дитина, підготовлений дорослий та підготовлене середовище.

Інколи підготовлений дорослий це і підготовлене середовище. Наприклад, як у випадку з мовленням.

Розвиток мовлення – це один із найпріоритетніших напрямків дошкільного дитинства. За цей період словниковий запас дитини збільшується від нуля до тисячі слів. І це дійсно неймовірно.

Що може робити підготовлений дорослий в перші роки життя дитини?

🐥коментувати всі свої дії, таке собі «мама-радіо»

🐥коментувати дії дитини

🐥задавати відкриті питання (Що ти тримаєш в руці? замість - Ти тримаєш в руці банан?). Спочатку звісно треба буде і самій відповідати, але потім і малюк починає повторювати

🐥вткористовувати багато різноманітних звуків: собачка «гав-гав», водичка «кап-кап», машина «вжж». І так далі. Імітація звуків у дітей відбувається раніше ніж повторювання слів.

🐥читати книги. Під читанням я розумію все що завгодно: розповідати про малюнки, робити звуки тварин, шукати знайомі малюнки і так далі. Тобто здебільшого грати з книгами.

🐥розповідати вірші. З Мішуткою у нас це був хіт. І Микита теж починає сприймати вірші. Я вивчила декілька штук й розповідаю їх коли Микита починає нервувати в транспорті, наприклад. Вдома зручно роздрукувати чи прото переписати вірші на аркуші й повісити десь на видному місці, щоб постійно повторювати

🐥ну і пальчикові ігри. Але я раджу показувати на собі і не сильно намагатися робити всякі маніпуляції з ручками дітей. Хіба що лоскотати долонькі та п‘яточки чи легко постукувати по пальчикам. Такі ігри в супроводі з віршиками мої дітки дуже люблять. Обидва :) Михася в майже 6 радіє пальчиковим іграм не менше ніж Микита :)

До речі, всі ці поради чудово працюють коли починаєш розмовляти з дитиною іноземною мовою. Ми зараз намагаємося з Мішуткою кожного дня розмовляти хоч трохи англійською і я роблю те ж саме: коментую, запитую, вішаю вірші на холодник та граю в пальчикові ігри англійською.
Михася у нас не надто різноманітно їсть. Наприклад зараз він їсть всього два варіанти супу, й то, можна сказати що це один той самий суп, бо інгредієнти ті самі, тільки у різному вигляді.

І в цих супах є макарони. Цього разу я вирішила ризикнути і покласти замість макаронів гречку, яку він у вигляді каші їсть.

Михася подивився на суп і одразу сказав що не буде його їсти. Про себе я і посварилась з ним, і пожаліла себе, і поплакалась на свою долю, і посварила себе за свій авантюризм. Часто це у нас відбувається не тільки в моїх думках, але і в голос. Тема їжі буває для мене не простою.

Але цього разу, дякувати Богу, вийшло стриматися й провести це все в думках. А вголос я просто промовчала, бо не знала що сказати і що робити. Почала годувати Микитку. І тут в голову прийшла думка.

Почала годувати Микиту і коментувати: «Давай зараз візьмемо в ложку дві моркви, а тепер три ложки тільки бульйону. Михася, хочеш грати з нами?» І звісно Мішутка не відмовився. Я давала йому різні завдання по виловлюванню інгредієнтів в супі: найбільша картопля, стільки шматочків моркви, скільки тобі років, стільки ложок, скільки у Микити зубчиків, і так далі.

І вже два дні ми їмо суп з гречкою і граємо таким чином.

Звісно це не спрацювало б з рибою чи помідорами, які він ніколи не їсть. Тому я вважаю такий спосіб – їсти граючи нормальним. Він не йде проти волі дитини, не змушує її робити те, що вона не хоче, але дозволяю прибрати супротив й розділення в стосунках, які не дозволяють дитини розслабитися й приймати нашу їжу.

У нас було таке, що Михася навіть улюблену їжу не хотів їсти, коли відчував занадто сильно напругу навколо питань харчування. І ось такі ігри допомагають зняти напругу, розслабитися, налагодити зв‘язок і спокійно їсти. І в спогадах залишаються не сварки за столом, а цікаві ігри та історії.

А у ваших діточок буває таке? Чи у вас в запасі якісь вигадки на цей випадок?

Речі на своїх місцях

Микитці 1 рік та 2 місяці, як і більшість дітей цього віку він полюбляє досліджувати вміст шафок та шухлядок. І ми надаємо йому можливість.

Але після кожного такого дослідження я намагаюся бути поруч щоб спіймати час, коли він перестав цікавитися предметами та запропонувати йому прибрати все разом.

Це прибирання відбувається дуже по-різному: буває я сама все прибираю, а Микита лише дивиться. Що теж не погано, я називаю всі предмети, а це чудовий розвиток мовлення. Буває що Микита і не дивиться, біжить по своїм справам чи просто відволікається на щось цікаве поруч. Але я вірю що навіть таке напів-свідоме сприйняття теж працює. А буває що він приєднується до мене і кладе речі в кошик разом зі мною.

Я вірю що цей пункт досліджень дуже важливий, адже у віці приблизно одного року у дітей починається сензитивний період до порядку.

А це значить що в наших силах закласти фундамент у майбутнє ставлення до порядку. Більш того, цей сензитивний період порядку не тільки вчить класти все на свої місця. В цей період дитина будує в своїй голові образ світу, знаходить закономірності. Не даремно кажуть що порядок в середовищі впливає і на порядок в думках. У діток це точно саме так і відбувається.

А тому в цей період можна починати:
🗝 складати розсипані речі на місця
🗝 відносити разом предмети на потрібне місце
🗝 притримуватися загального порядку вдома, щоб дійсно у всіх речей було своє постійне місце
🗝 показувати дитині де лежить її одяг, діставати разом потрібний одяг, прибирати його на місце
🗝 мати невелику кількість іграшок і тримати їх в порядку
🗝 загалом обмежувати кількість предметів у вільному доступі. Менше предметів - легше прибирати. Легше прибирати 3 розсипані ложки та виделки, ніж 23
🗝 і ще раз про постійність. Дуже важливо щоб у предметів було саме постійне місце, щоб дитина знала куди віднести книгу, куди діти ложку, а куди поставити взуття. Тому бажано не залити взуття на кухні замість коридору :)

Я знаю по собі що про все це легше писати, аніж виконувати. У нас вдома далеко на ідеальний порядок, і речей більше, ніж варто було б. Так що для мене це теж нагадування про те, що порядок важливий не лише для мене.

Profile

серце
chudo33
chudo33

Latest Month

October 2019
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by Akiko Kurono