?

Log in

No account? Create an account

August 10th, 2019

Перше малювання.

Олівцями

Для першого малювання, а тобто десь до 3-х років краще брати воскові крейдочки. Але не такі прям гладенькі, гладенькі, наче як дійсно свічкі, а ті, що більше схожі на крейдочки. Тоді вони дуже яскраво малюють.

Взагалі у таких олівців купа переваг:
- вони значно коротші за звичайні дерев‘яні олівці, а отже їх зручніше тримати
- вони яскраво малюють, у них насичений колір
- ними зручно замальовувати великі об‘єми паперу. А дітки це дуже люблять.
- вони легко ломаються!

Останній пункт особливий. Завдяки тому, що вони ламаються, дитина врешті решт малює коротенькими крейдочками, які автоматично бере в руку правильно! Трьома пальчиками. Просто кулачком такий короткий олівець ніяк не взяти. І у дитини з самого початку формується правильний захват олівця та ручки. І в школі потім не треба вчити правильно брати ручку.

А ще у кожного олівця паперова обгортка і дітки просто обожнюють її знімати :) а це класна вправа для дрібної моторики.

Фарбами

Перше малювання у нас завжди у ванній. Це так зручно!

Вішаю аркуші паперу на шматочок скотчу на стінку в ванній, даю дитині пензлик і починається час творчості та експерементів.

Використовую я звичайну гуаш, ця фарба легко змивається і не шкідлива. Можна брати і пальчикові фарби. Можна робити фарби самостійно. Я пробувала. Теж не погано, тільки у мене на це просто не вистачає часу.

Можна накласти пляму з фарби прям на папір і дитина буде її розмазувати. Можна переливати фарбу в невеличкі ємності. Можна вішати аркуші вже з якимись формами чи малюнками. Можна на аркуші приклеювати шматочки кольорового паперу. Це все для різноманітності коли просто малювати набридло. Нам поки що ні :)

І ще одне. Для першого малювання не потрібно 30 кольорів, і навіть 10 не потрібно. Фарбою ми малюємо одним кольором за раз. Олівців-крейдочок я даю 2-3 у вільний доступ.

І ще про вільний доступ. Олівці з папером для Микити у нас лежать на маленькій таці у вільному доступі. Він може в будь-який час підійти до цієї таці й помалювати. Тобто він сам вирішує коли хоче малювати й не чекає коли я йому це запропоную. Але окрім того час від часу ми сідаємо з ним на підлогу й малюємо разом. Приклад це теж дуже важливо.
Чому дітки стають сміливими?

Зовсім не завдяки нашим зусиллям чи якимось особливим діям. Вони стають сміливими, бо так замислено природою, так розвивається їхній мозок та їхні емоції.

Сміливість – це частіше всього робота процесу інтеграції, а вона починається близько 5-7 років, тому не варто очікувати сміливості від трьохрічок. В їхньому випадку це скоріше буде погана робота системи сповіщення про небезпеку й неможливість побачити наслідки своїх «сміливих» дій.

А от після п‘ятки років вже можна побачити прояви справжньої сміливості, при умові що ми не заважаємо природі робити свою справу.

У нас десь пів року тому була така історія: Михася зайшов в хлібний кіоск купити сочник, а сочників не було. Чомусь його ця ситуація налякала і наступного разу він не захотів сам заходити в кіоск. А потім вже декілька місяців потому ще була схожа ситуація в трамваї: я попросила Мішутку купити мені талончик у водія, бо сама стояла біля Микити з візочком, але Мішутка сказав що він боїться й не піде.

Що я робила в цих ситуаціях? Нічого. Сама купила сочник, сама купили талончики. Не вмовляла, не висміювала й не жартувала над почуттями сина. Нікому з рідних не розповідала про ці ситуації при Михасику. Не поверталася до цього в розмовах намагаючись пояснити що боятися немає чого. Не розповідала «терапевтичних» казок про самостійність. Нічого.

Пройшло декілька місяців й у понеділок Мішутка запитав чи може він сходити до водія й купити мені талончик. Звісно я дозволила. Він пішов, хоча й трохи переживав. Але повернувся з талончиком та прям світився від радості, він прям вголос сказав: «я зробив це».

Що зробила я? Подякувала та сказала що бачу який він щасливий. І все. Ніяких тортів, медалей, наліпок, розповідей усім рідним чи фотографій з талончиками. Звісно, в деяких ситуаціях можна й порадіти трохи більше. Наприклад, коли Мішутка навчився зав‘язувати шнурки, він сам хотів показувати це всім рідним, і ми, звісно, розповідали всім й казали що радіємо за Мішутку.

Але загалом це все робота природи. І чим спокійніше ми ставимося до будь-яких ситуацій: як досягнень, так і не вдалих спроб, тим спокійніші наші діти.

Profile

серце
chudo33
chudo33

Latest Month

September 2019
S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by Akiko Kurono