?

Log in

No account? Create an account

Це дуже відомий вислів Марії Монтесорі, який дуже часто невірно сприймають і батьки, і вчителі. Я сама колись трактувала його занадто буквально.

А він зовсім не значить що ми відмовляємо дитині в допомозі. Навіть якщо дитина може сама їсти, вдягатися, чистити зуби, тощо, але чомусь не хоче робити це саме зараз, я допомагаю і тепер вже ніколи не відмовляю аргументуючи тим, що він вже вміє це робити сам. І, до речі, в п‘ять років Михася вже рідше і рідше просить допомоги в таких діях.

А цей вислів Марії Монтессорі варто сприймати трохи в іншому ракурсі. Він про те, щоб звертати увагу на те, що дитина може та хоче робити самостійно й давати їй таку можливість. Навіть якщо спочатку це може здаватися дивним. Наприклад, якщо дитина хоче 15 разів поспіль знімати та вдягати шкарпетку. Ну і нехай сидить практикується. Або ж ми зараз не збираємося на вулицю, а малюк дістав своє взуття й намагається його взути. От і добре. Навіть якщо це не зручно, навіть якщо це додає бруду чи займає додатковий час. Все це варто наших зусиль та нашого часу.

Також цей вислів у мене невід‘ємно пов‘язаний з іншим висловом Монтесорі «Допоможіть мені зробити це самостійно». Замість того, щоб постійно щось робити за дитину, ми можемо показати дитині як це робити й дати вільний доступ до цього в середовищі.

Наприклад, коли малюк починає помічати край у дивана, ми можемо навчити його розвертатися ніжками до підлоги та злазити вниз з дивана, замість того, щоб постійно знімати його на підогу самостійно. Теж саме з процесом залазання/злазання зі стільця, візочку і так далі. Ми можемо навчити дитину знімати підгузок (хоча вони й самі прекрасно опановують цю навичку:) та підключати її до процесу зміни підгузку. Можемо показати малюку де стоїть його взуття й просити дістати його, коли збираємося на вулицю, і так далі.

З дорослішими дітками можна спробувати більше спостерігати за тими моментами, коли дітки простять нашої допомоги й подумати як ми можемо допомогти діткам стати більш незалежними. Можливо поставити глечик з водою, щоб дитина сама наливала собі воду, коли хоче пити. Або ж якщо ваш син постійно кличе вас, щоб ви дістали йому кепку, яка лежить надто високо, ви можете повісити гачок десь знизу, де тепер буде висіти його кепка.

Насправді ми дуже допомагаємо і діткам, і собі, коли помічаємо такі моменти й вдосконалюємо наше середовище або ж показуємо дитинці потрібний навик. Можливо тепер малюк буде сам мазати собі хліб маслом та ще й вам буде робити бутерброд. Або ж буде діставати взуття перед прогулянкою для всієї родини.

Змішування кольорів

Рідко у мене виходить настільки вгадати з роботою для Мішутки. Змішування кольорів пішло на ура. Вже третій день сам бере цю роботу.

На таці три пляшечки з піпетками в яких розведені у воді харчові фарбники червоного, синього та жовтих кольорів; підставка зі шматочками серветок (у нас туалетний папір :)), пластикова обкладинка з зошита в якості підкладки для паперу (можна гумову підставку під гаряче), губка для прибирання. І як виявилось треба ще пловинки папірців А4 щоб підкладати під серветку, особливо для тих, хто не жалкує фарби :)


Михасі ця робота так сподобалась, що він навіть прибирає за собою із задоволенням. Наприклад витирає фарбу з підлоги :)

І це приклад саме такої творчості про яку я скрізь пишу - відкритої. Немає зразків, немає мети, немає обов‘язкових умов. Тому дитина завжди задоволена результатом, який завжди різний та непередбачуваний. І завжди виходить краса!

Ігри на ходу

Часто граємо з Михасиком в різні ігри на ходу. Я про них вже неодноразово розповідала, але їх взагалі дуже багато, не все встигаю записувати. Ось одна з них, грали сьогодні в трамваї, щоб Михася не засинав :)

Він у нас дуже любить зоопарк і просить розповідати як ми туди ходили. Тому і гра про зоопарк, але, насправді, можна на будь-яку тему адаптувати.

Я кажу що ми були в зоопарку і бачили зеленого крокодила/рожевого слона/білу папугу/синю мавпу і так далі. А Михася каже так чи ні. І сміється :)

Аналогічно я кажу, що ми бачили як в зоопарку крокоди плавав, мавпа плавала, таргани плавали. А він каже так чи ні.

Взагалі Мішутці ще року не було коли ми почали грати в ігри, коли я щось кажу не правильно, а йому треба або казати ні, або виправляти мене. Ці ігри завжди користуються у нього не аби яким попитом.
Мені дуже хочеться розповісти всім батькам світу про важливість запрошення дитини до свого світу.

Марія Монтессорі писала про те, що це - перший крок до нормалізації. І я бачу це по діткам в садочку, особливо по тим, хто тільки починає адаптуватися. Найцікавіша робота і найзахоплююча презентація марніють на фоні справжньої роботи зі справжнього життя.

Прийшла зранку дитинка засмучена тим, що мами немає поруч і можна пів ранку намагатися зацікавити її чи тим, чи іншим. Успіх звісно буде, хоча й не одразу. А варто попросити таку дитину допомогти зі сніданком, чи запропонувати разом полити квіти (а якщо на підлозі є калюжа, яку можна витерти шваброю, то це взагалі щастя) і дитина буквально розквітає, вона заспокоюється: відчуває себе корисною і настільки важливою, що дорослі запросили її в своє життя.

І якщо в садочку це має такий ефект, то ви уявляєте наскільки це важливо практикувати вдома? Особливо враховуючи те, що вдома цей принцип можна реалізувати на всі 100%, тоді як в садочку всього відсотків на 20. Все-таки різні функції мають ці два різних місця.

Що значить запросити дитину в своє життя? Часто батьки кажуть що не знають чим ще розважати дитину. А справа в тому, що не потрібні дитині розваги, просто робіть свої справи поруч з дитиною. Для вас двох це буде безцінний час і вклад в розвиток взаємовідносин, а для дитини - ще й неймовірний розвиток.

Прибирання, готування їжі, похід на пошту чи до банка все дає дитині найважливіший досвід і підґрунтя для розвитку. Про кожну таку роботу я можу розписати по десять пунктів того, що дитина розвиває в цей час. Також дуже класно займатися разом з дитиною тим, що ви любите: малювання, плетіння, ходіння в ліс за грибами чи збирання маленьких моделей будинків, футбол, катання на лижах, вивчення англійської чи коллекціювання марок - все підходить. В цьому випадку поглинаючий розум малюка перейме не тільки нові навики та нову інформацію, а ще й радість та задоволені батьків від улюбленої справи.

П.с. Мені вчора Мішка робив маску для обличчя з глини :) Він отримав чудовий сенсорний досвід, а я найніжніший масаж в світі!
Пожалілася на те, як мені важко працювати з Михасиком:
http://alpha-parenting.livejournal.com/1788670.html

І завдяки коментарям краще зрозуміла одну річ. Точніше завдяки коментарям я взагалі багато чого зрозуміла, але про одне хочеться окремо написати.

Зараз багато де пишуть про патерни та схеми поведінки, які дорослі люди приносять з дитинства. Пишуть про те, як важко їх змінити чи взагалі позбутися таких шкідливих схем. Якщо тебе в дитинстві били по попі, то тобі неймовірно важко втриматися і не дати по попі своїй дитині. Якщо ти бачив приклад нещасливого подружжя батьків, то з великою вірогідністю будеш переносити цей досвід і в своє особисте життя. Ну і так далі.

І от раптом я зрозуміла. Та це ж все про поглинаючий розум - те, про що писала Марія Монтессорі. Весь досвід з дитинства, особливо до 6 років, не просто залишається у нас десь глибоко у пам'яті, він формує нас. Враження дорослої людини і враження дитини від однієї і тієї ж події - це зовсім різний досвід. Для дитини ці враження стають частиною її самої, не просто впливають на неї, вони формують її, створюють її. Бамц. До мене дійшло. Це не тільки занять стосується, не тільки вівчення геометричних тіл і алфавіту. Це стосується повсякденного життя. І навіть тоді (чи особливо тоді?), коли ми менш за все звертаємо увагу на дитину. А вона все бачить і переймає нашу модель ставлення до світу і до людей. Захоплива думка, але й неймовірно страшна. Зате з'явилася додаткова мотивація працювати над нашими взаєминами з Михасиком у садочку і вивести цей мій експеримент у гарний досвід і для мене, і для нього, і для інших дітей.

Денний сон

Я вже думала, що денний сон вдома ми втратили. В садочку Михася дуже добре спить з усіма за компанію, а вдома - ніяк. Каже, що спати не цікаво, а грати цікаво, і встає з ліжка. Я вже і сварилася, і плакала - важко мені давалося питання сну, почувала себе найгіршою мамою на світі, бо не можу вкласти дитину. Потім по графіку його сну зрозуміла що за добу він спить більше годин, коли немає денного сну і заспокоїлася. А потім на день народження мені вдалося вкласти Михасю спати, я йому все пояснила, що вічної будуть гості і він не встигне з ними погратися, якщо зараз не поспить. І дитина лягла і заснула. Теж саме пройшло у моїх батьків, коли я була на роботі і вони теж сказали йому, що ввечорі можна буде погратися з мамою. І ось вже другий день я теж вкладаю Михасю спати вдень вдома, щоб ввечорі був час погратися. І, хоч мені вже легше його не вкладати вдень, а раніше вкласти ввечорі, я все-таки вирішила пробувати його вкладати і вдень, якщо вже стало виходити. Тоді його дні і в садочку, і вдома, будуть мати приблизно один і той самий розпорядок по часу і це мене дуже тішить. Та і у мене є час вдень щось почитати чи написати.

Про мову

Мішутці зараз 3, десь за рік до його народження я перейшла на спілкування українською мовою. До цього десь ще за рік ми почали спілкуватися українською з Толіком, але не завжди і не скрізь. Цей блог я одразу почала вести українською, хоча розмовляла тоді лише російською.

І зараз так цікаво спостерігати за собою. Раніше я здебільшого думала російською і перекладач потім на українську. А зараз все-таки думки переважно ураїнською. Навіть коли спілкуюся на російських форумах, чи в російськомовних спільнотах, то спочатку думаю українською, а потім вже перекладаю свої думки на російську. Деяких українських слів сильно не вистачає в російській мові :)

А загалом так цікаво аналізувати свій прогрес за ці роки. Що ж буде далі? :)

Музичний конфлікт

В таку погоду, як сьогодні, мені завжди хочеться слухати або музику зі фільму "Служебный роман" або з "Сутінки". І якщо першу годину пісень зі Службового роману Мішка ще витримав спокійно, то вже Сутінки йому не пішли і він почав скандувати "Red Hot Chilly Peppers". Ну що ж, будемо слухати Перців :)
Продовжую слухати марафон "Монтессорі з народження"


ТутCollapse )

Profile

серце
chudo33
chudo33

Latest Month

September 2019
S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by Akiko Kurono